Словарь української мови (1924)/балець
◀ балеґа | Словарь української мови Б балець |
бали ▶ |
|
Ба́лець, льця, м. 1) Головное покрывало, головной платокъ женщины (во время свадебнаго обряда?) Желех. Балець, матінко, балець, на сім мір та й на палець; що буде завивати, то буде споминати: „то невісточка дала, бодай щастє мала. Гол. IV. 321. 2) Родъ свадебнаго хлѣба. Гол. IV. 369, 395.