Словарь української мови (1924)/балабан
| ◀ балабайка | Словарь української мови Б балабан |
балабанка ▶ |
|
Балаба́н, на, м. 1) Родъ хлѣбнаго печенья. Подай лиш отам з запічка балабани гарячі, тетерю та під'їмо хоч трохи. О. 1861. XI. Кух. 27. 2) Родъ растенія. ЕЗ. V. 246. 3) Птица: разновидность сокола. У Вх. Пч. II. 19: Gentilis (Falco nobilis).