Словарь української мови (1924)/бакаляр
| ◀ бакаль | Словарь української мови Б бакаляр |
бакалярство ▶ |
|
Бакаля́р, ра, м. 1) Ученикъ, школяръ. Єзуїти цькували народ шляхтою і своїми бакалярами. Стор. I. 219. 2) Учитель дѣтей. Шейк. 3) Дьячекъ. Чуб. I. 231.