Словарь української мови (1924)/аршинник
◀ аршинний | Словарь української мови А аршинник |
ар'ян ▶ |
|
Арши́нник, ка, м. Мышьякъ. Шейк. Аршиннику-отрути випив і пропав на місці. Драг. 204. Яко́го ті арши́ннику дам? Нечего мнѣ тебѣ дать. (Бранное выраженіе). Фр. Пр. 9.