Словарь української мови (1924)/алькир
◀ альбо | Словарь української мови А алькир |
альт ▶ |
|
Альки́р, ру, м. Отдѣленная перегородкой отъ большой світлиці комнатка, служащая спальней и дѣтской. Чуб. VII. 382. Ум. Алькирик. Ми сидимо в світлиці, а він і притаївсь у алькирику.