Словарь української мови (1924)/або

by Борис Грінченко

◀ аблегат

Словарь української мови Борис Грінченко А або

абомовня ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Або́, сз. 1) Или. Нехай це зробить він, або хто инший. Не так пани, як підпанки, або: поки сонце зійде, то роса очі виїсть. Шевч. 154. 2) Развѣ, нешто. Або я знаю? Або ж і не жаль? Драг. 143. 3) Або — або. Или — или, либо — либо. Або пан, або пропав. Посл. Або тобі, або мені та на світі не жити, або нашому розлушнику головою наложити. Чуб. III. 140. 4) Або́-що. Что-ли. Ходи вже, або-що! Пораюсь там коло печі, або-що, а він: „Чого це так довго, Парасю?“ МВ. II. 22. 5) Або що́? Развѣ что? А почему? Не йди до корчми! — Або що? от і піду!