скрипник

скрипник

Скри́пник, ка, м. 1) = Скрипаль. О. 1862. IX. 70. Гн. II. 8. 2) Насѣк. Lamia. Вх. Пч. I. 6.

Скрипа́ль, ля́, м. Скрипачъ. Пішов тоді скрипаль по селах, грає та й грає. Грин. I. 41.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924