скривати

скривати

Скрива́ти, ва́ю, єш, сов. в. скри́ти, ри́ю, єш, гл. 1) Скрывать, скрыть. Ой піду я до річки, до Десни, та нехай вона мене скриє. Чуб. V. 359. 2) Покрывать, покрыть. Голубії фіялочки гору скрили. Мил. 134. — молоду́ Надѣвать на голову новобрачной женскій головной уборъ: очі́пок, намі́тку. Марк. 129. Така вона молода, як сьогодні скрита, — і старощі не пристають. Черн. у.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924