Рій і трутень (Устиянович)
Рій і трутень (Устиянович) |
|
- Раз ся Пчоли вироїли,
- Но, бідні, без Матки;
- Однак вірно позносили
- Добиток і статки,
- Що дістали в віні
- По своїй родині,
- Вся зо всім
- В новий дім.
- Й зачали робити;
- То хатку ліпити,
- То збирати мід,
- То пилок на плід,
- І щиро, і вірно,
- Як Пчолам примірно.
- Но сумно без Матки!
- Хоть були достатки,
- Не мож було ладу
- Завести в громаду,
- Ґаздівство розвести
- І черву нанести.
- Тож ся Пчілки пожурили,
- Трохи крила опустили
- І сям і там
- По сусідам
- Стали посилати,
- Цариці питати.
- Сусіди біди
- Ругаються тому,
- І ще покрийому
- З їх гіркого лиха
- Радуються стиха.
- Сумує рій,
- Хоть молодий,
- Бо праця є,
- А сил не стає.
- Аж раз Трутень-повага
- Висадився в ясний день
- На перегру сив'яга
- І занюхав свіжий пень.
- І ну ж в очко до роя:
- — Помагай Біг вам, друззя!
- Як живете, біднята?
- Чи в достатках вам хата?
- А Пчоли Поволі:
- — Зум-зум-зум!
- Дум-дум-дум! —
- Спереду і ззаду
- Зачали нараду,
- Трутня на столицю
- Ведуть, як царицю,
- І дай же надвір
- Гостя величаву
- Голосити славу
- На цілий мир.
- Сусіди зачули,
- Здумілись, забули
- І ну ж собі до діри
- Та й зад догори:
- — Хи-хи-хи! ха-ха-ха!
- А пек, пек, цураха,
- Кумцю, кумцю, подивіть,
- В якій славі дармоїд!
- Недармо в полі й пустий вітер віє,
- І мою байку хтось порозуміє.
Ця робота є суцільним текстом, будь ласка за можливістю з'єднайте її з Індексом. |