Рій і трутень (Устиянович)

(Перенаправлено з Рій і трутень)
Раз ся Пчоли вироїли,
Но, бідні, без Матки;
Однак вірно позносили
Добиток і статки,
Що дістали в віні
По своїй родині,
Вся зо всім
В новий дім.
Й зачали робити;
То хатку ліпити,
То збирати мід,
То пилок на плід,
І щиро, і вірно,
Як Пчолам примірно.
Но сумно без Матки!
Хоть були достатки,
Не мож було ладу
Завести в громаду,
Ґаздівство розвести
І черву нанести.
Тож ся Пчілки пожурили,
Трохи крила опустили
І сям і там
По сусідам
Стали посилати,
Цариці питати.
Сусіди біди
Ругаються тому,
І ще покрийому
З їх гіркого лиха
Радуються стиха.
Сумує рій,
Хоть молодий,
Бо праця є,
А сил не стає.
Аж раз Трутень-повага
Висадився в ясний день
На перегру сив'яга
І занюхав свіжий пень.
І ну ж в очко до роя:
— Помагай Біг вам, друззя!
Як живете, біднята?
Чи в достатках вам хата?
А Пчоли Поволі:
— Зум-зум-зум!
Дум-дум-дум! —
Спереду і ззаду
Зачали нараду,
Трутня на столицю
Ведуть, як царицю,
І дай же надвір
Гостя величаву
Голосити славу
На цілий мир.
Сусіди зачули,
Здумілись, забули
І ну ж собі до діри
Та й зад догори:
— Хи-хи-хи! ха-ха-ха!
А пек, пек, цураха,
Кумцю, кумцю, подивіть,
В якій славі дармоїд!
Недармо в полі й пустий вітер віє,
І мою байку хтось порозуміє.