рядюга

рядюга

Рядю́га, ги, ж. 1) Дерюга. 2) = Рядно? Ум. Рядю́жка. Коли не пропав в пелюшках, а вже в рядюжках не пропаду. Ном. № 5294.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924