Русалка Днѣстровая/А. Колядки
| ◀ I. Думи и Думки | Русалка Днѣстровая А. Колядки |
Б. Гагілки ▶ |
|
|
Ой! у садоньку павоньки ходят,
Павоньки ходят, пѣренько ронят.
Ходит за ними красна дѣвонька,
Пѣренько збират в рукавець кладе,
З рукавцє бере на столик кладе,
З столика бере вѣночок плете,
Все примѣрєє на головоньку;
Диви-сє ненько, чи оздібненько? —
Пійшла дѣвчина рано по воду.
Та сходили-сє буйні вѣтрове,
Буйні вѣтрове, шайні дожџове,
Шайнули вѣнком під крутий берег,
Під крутий берег в глубокій дунай.
Плине віночок крайом Дунайом
А вна за нею все берегою,
Та издибає три рибареве,
Три рибареве панскіѣ слуги:
Май-біг, помай-біг три рибареве,
Три рибареве, панскіѣ слуги!
Ци не стрѣчали, ци не спіймали
Павляний вѣнок чистий бервѣнок? —
Ой ми стрѣчали тай ми спіймали,
Та що нам буде за переємец? —
Одному буде золотий перстень,
Другому буде хустка від боку
Третому буде сама молода
Сама молода та як ягода. —
А з гори, з долу вѣтер повѣваў
Дунай висихаў, зѣльом заростаў,
Зѣльом трепѣтьом вшеляким цвѣтом —
Дивноє звѣрє спасає зѣле,
Спасає зѣлє сивий оленець,
На тім оленци пядесять ріжків
Пядесять ріжків, єдин тарелець,
На тім тарелци золотий стільчик
На тім стільчику чемний молодець
На гусли грає, красно спѣває. —
Надійшоў д нему батенько єго:
Ти сину сидишь, а нич не видишь,
Турки, Татари Підгіря взяли,
Полон забрали долѣв пігнали.
Сѣдлай ми тату коня бистрого,
Злагодь ми тату меча острого;
Най я поѣду Турки догоню,
Моє Підгіря назад обороню,
Назад оберну красче осаџу,
Ой як догониў та-й ѣх розрониў,
Своє Підгіря назад обернуў,
Назад обернуў красче осадиў. —
Ой, осадиў він три села людьми:
Ой, та єдно село старими людьми
А друге село парубочками
А трете село дѣвчиноньками;
Старіѣ люди усѣм судили,
А парубочки в війську служили
А дѣвчиноньки шитоиьки шили.
Та вжеж до тебе в рік Біг приходит,
В рік Біг приходит три товаришѣ.
Первий товариш ясне сонѣнько,
Другий товариш та бѣлий мѣсєць,
Третий товариш та дробен дожџик. —
А що-ж нам рече первий товариш?
Первий товариш ясне сонѣнько:
„Ой як я зійду разом з зорєми,
Та врадує-сє весь мір на земли,
А що-ж нам рече другий товариш?
Другий товариш та бѣлий мѣсець:
„Ой як а зійду темноѣ ночи,
Та врадує-сє весь мір на земли.
А що-ж нам рече третій товариш?
Третий товариш та дрібен дожџик:
„Ой як я зійду разом з зорєми,
Та врадує-сє жито, пшеницє,
Жито пшеницє, всєка пашницє;
А як я зійду мѣсєцє Мая,
Та врадує-сє весь мір на земли... —
Ой в горѣ, в горѣ, в шоўковій травѣ,
Та в тій травици стоѣт наметєц,
На тѣм намѣтци золотий стільчик;
На тім стілчику можний панонько,
Двома орѣшки да цитаючи,
Трома яблучки підкидаючи;
Вицитаў коня та с під короля,
А в того коня золота грива,
Шоўковий хвостик срѣбні копита; —
Шоўковий хвостик слѣд замѣтає,
Срѣбні копита кремѣнь лупают,
Кремѣнь лупают церков муруют,
Муруют же ѣ с трома верхами,
С трома верхами, з двома віконци. —
В одно віконце изходит сонце,
В друге віконце мѣсєць заходит,
А в райскі дверѣ сам господь ходит,
Сам господь ходит, службоньку служит,
Службоньку служит, найперше Богу,
А по Богови божой матери,
А по матери господареви. —
Ой рано, рано куроньки пѣли,
Ой а ще раньше наш панонько ўстаў
Ой устаў, устаў три свѣчи зсукаў. —
При однѣй свѣчи личенько ўмиваў,
При другій свѣчѣ шатоньки ўбераў,
При третій свѣчѣ коники сѣдлаў,
Ой сѣдлаў, сѣдлаў, в поле виѣжџаў,
В поле виѣжџаў, с коньом розмовляў:
Ти коню сивий будь ми щєсливий,
Будь ми щєсливий на три дорозѣ,
На три дорозѣ та-й у три землѣ;
Одна дорога та в Волоськую,
Друга дорога та в Нѣмецькую,
Трета дорога та в Турецькую.
З Волощини йде волики веде,
З Нѣмеччини йде коники веде,
З Туреччини йде грошики несе. —
Та воликами на хлѣб робити,
А грошиками війску платити,
А кониками з військом ся бити. —
Ой из за гори, за зеленоѣ
Виходит же нам чорна хмаронька,
Але не єж то чорна хмаронька.
Але но єж то Напередовець,
Напередовець красний молодець,
Заперезаў-сє чорноў ожиноў,
За тоў ожиноў та три трубоньки;
Одна трубонька та роговая,
Друга трубонька та зубровая,
Трета трубонька та золотая.
Та як затрубит у роговую,
Урадує-ся вся звѣрь у поли;
Та як затрубит а в зубровую,
Та врадує-се ўся риба у водѣ;
Та як затрубит а в золотую
Та врадуе-сє ўвесь мір на земли. —
Була в батенька нова свѣтлонька,
А коло неѣ садок саџений,
Садок саџений злотом ряшений,
А в тім садочку зелене вино. —
Стереглаж єго красна дѣвонька,
Та стерегучи шитѣнко шила,
Шитѣнко шила твердо уснула:
Та надлетѣли райскі пташеньки,
Сѣли унали на злоту рясу,
А злота ряса та зазвенѣла,
В тім сє дѣвонька з сну пробудила:
Ой, гушу! гушу! райскі пташечки,
Не вам то батько садочок садиў,
Садочок садиў, все злотом рясиў,
Зелене вино самѣй надобно;
Маю братѣнька на оженѣню,
Сама молода на відданѣню. — [1]
- ↑ Примѣри: Пѣсни малороссіискія изд. Мих. Максимовичь. Москва 1827.