розгардіяш

розгардіяш

Розгардія́ш, шу́, м. Безпорядокъ, неурядица, сумбуръ, сумятица. Тут чистий був розгардіяш: лежи, спи, їж, пий, веселися, мовчи, кричи, співай, крутися. Котл. Ен. Ти ж отаман наш, не добаєш про нас, та вже ж наше товариство як розгардіяш. Нп.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924