Родина єдина
Пантелеймон Куліш


Ой нема на рідний берег
     Броду-переходу;
Не знайти до роду броду
     Через бистру воду.

Бистра річка - життя моє,
     Широка-глибока...
Плавле-тоне на тій річці
   Душа одинока.

Ой вихопись, душе моя,
     Та змахни крилами,
Полини, де рідна хата
     Стоїть між садами.

Ой кого ж тобі позвати
     Із рідної хати?
Глухо в хаті... хіба встане
   З домовини мати.

Ой нехай вона устане,
     На мене спогляне,
Та зо мною своє горе
     І щастя спом'яне.

Ой я з материнського горя
     Набирався сили,
Матерні святі надії
     Дали мені крила.

Облітав я тими крильми
     Ввесь світ-Україну;
Сяду-паду одпочити
     На вбогу могилу.

Убогая, низенькая,
     Забута могила, -
Вона в мене на Вкраїні
     Родина єдина.

Навкруги стоять гробниці
     З пишними словами...
Я на їй новішу кобзу
     З живими струнами.

Ой хто прийде по родині
     Плакати-ридати, -
Буде кобза йому грати,
     Серце розважати.

Будуть люде по тій кобзі
     Мою матір знати,
З нею й сина, як єдину
     Душу, споминати.