регіт

регіт

Ре́гіт, готу, м. Хохотъ. О, сміху було! хлопці аж кишки порвали од реготу. Кв. I. 124. Аж лящить жіночий регіт. Шевч. 334. Там такого реготу, аж стіни гудуть. Пирят. у.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924