З РАНКОВИХ НАСТРОІВ.
Гей, які простори! Всюди розляглося
Поле в переливах ранкової гри.
Широко… надійно. Виллється колосся!
Хмари може страшно? Чи страшні вітри?
Щось цікаве мовить сонцю — світозару
Тягнуться устами квітоньки стрункі;
Через край налито пінявого чару
Співи легкокрилі… усміхи… вінки!
Молоді палкої пориви бурхливі,
Думи, ідеали, мрії золоті,
Шопоти — жадання зелені на ниві
Це — сміливо гордий виклик темноті,
Це — сріблом налиті дзвони великодні!
Ластівка, що сонце з вирію несе!
Час би й до могили, розуми холодні.
Молоді ж — дорогу! Молоді — усе!
