Рання осінь/Цвітуть думки, а на слова скупіше
| ◀ Нехай комусь судився довший | Рання осінь Цвітуть думки, а на слова скупіше |
|
Цвітуть думки, а на слова скупіше…
Я знаю сам, — росту. Міняю лист.
Нехай, кому не ліньки, пише,
Що от, мовляв, запеклий песиміст…
Я-ж почуваю так: скажу — бо мушу! —
Хоч щось своє, неказане ніким;
Коли рядкам якимсь звіряти душу, —
Тільки таким!
А там нехай, кому не ліньки, пише,
В словах нудьгу розводячи густу…
Цвітуть думки і на слова скупіше…
Росту.