пічкур

пічкур

Пічку́р, ра́, м. 1) Истопникъ. (Черк. у.), кочегаръ. НВолын. у. 2) Любящій лежать на печи. Левиц. Пов. 189. 3) Рыба бычекъ, Gobio. Мнж. 189. Ум. Пічкуре́ць. Ой пійду я на річку, на річку да піймаю два линця, а третього пічкурця. Нп.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924