Під хмарним небом/Під гнїтом
◀ Дуб | Під хмарним небом Під гнїтом |
Колись було – виходила в садочок зелений… ▶ |
|
Під гнїтом.
Боже, як тяжко! дихнути несила!
Гнїт мов на грудїх лежить,
В путах неначе душа занїміла!
Серце намучене — цить!
Бачиш ти море із слїз та із крови,
Бачиш тельцїв золотих,
Бачиш сьвятії закони любови
Ти під ногами у їх, —
Тілки-ж мовчи! Бо у наші години
Брязкіт од пут, кайданів,
Галас од бійки, де стоптаний гине,
Дужчий од слїз і жалїв.
Цить, моє серце! Але усї сльози,
Що накипіли у нас,
Що назбірались на нашій дорозї
В цей, од всїх проклятий час, —
Ти тії сльози заховуй од ока, —
Як же наллєшся украй, —
Вилине пісня, як воля широка, —
Їй ти усї їх віддай!
Хай вона с краю до краю гуляє
Повна тих слїз, голосна,
Хай вона серце в людей розриває.
Хай його палить вона?
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/d/d9/%D0%9E%D1%80%D0%BD%D0%B0%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82_%D0%B7_%D0%BA%D0%BD%D0%B8%D0%B3_%D0%B4%D1%80%D1%83%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%BD%D1%96_%D0%9D%D0%B0%D1%83%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0_%D1%96%D0%BC._%D0%A8%D0%B5%D0%B2%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%B0_-_029.jpg/50px-%D0%9E%D1%80%D0%BD%D0%B0%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82_%D0%B7_%D0%BA%D0%BD%D0%B8%D0%B3_%D0%B4%D1%80%D1%83%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%BD%D1%96_%D0%9D%D0%B0%D1%83%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0_%D1%96%D0%BC._%D0%A8%D0%B5%D0%B2%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%B0_-_029.jpg)