Під хмарним небом/Під гнїтом
| ◀ Дуб | Під хмарним небом Під гнїтом |
Колись було – виходила в садочок зелений… ▶ |
|
Під гнїтом.
Боже, як тяжко! дихнути несила!
Гнїт мов на грудїх лежить,
В путах неначе душа занїміла!
Серце намучене — цить!
Бачиш ти море із слїз та із крови,
Бачиш тельцїв золотих,
Бачиш сьвятії закони любови
Ти під ногами у їх, —
Тілки-ж мовчи! Бо у наші години
Брязкіт од пут, кайданів,
Галас од бійки, де стоптаний гине,
Дужчий од слїз і жалїв.
Цить, моє серце! Але усї сльози,
Що накипіли у нас,
Що назбірались на нашій дорозї
В цей, од всїх проклятий час, —
Ти тії сльози заховуй од ока, —
Як же наллєшся украй, —
Вилине пісня, як воля широка, —
Їй ти усї їх віддай!
Хай вона с краю до краю гуляє
Повна тих слїз, голосна,
Хай вона серце в людей розриває.
Хай його палить вона?
