Під хмарним небом/Прийдуть часи…
| ◀ Останні квітки | Під хмарним небом «Прийдуть часи…» |
Моє щастя ▶ |
|
Прийдуть часи, як і наші холоднії трупи
Тихо земля, як та мати, покриє й обгорне…
Чи досягнем же своєї мети і, дійшовши
Аж до слїпучого сьвіту од вічної правди
Ми умремо, оповиті проміннями с сьвіту,
Чи і у землю положим серця свої, повні
Смутку і злоби, зневірря тяжкого без міри,
Не зрозумівши, на віщо жили ми й боролись,
І не дізнавшись, на віщо життя покидаєм?…
