Під хмарним небом/Нудьга
| ◀ Біла бранка | Під хмарним небом Нудьга |
Молоді сльози ▶ |
|
Холодно, сумно: під хмарами сїрими
Небо сховалось усе;
Вітер гуляє полями змокрілими,
Негідь, тумани несе:
Мокрий туман той прослався над селами
І на деревах повис,
Скрізь с крайовидами ти невеселими
Тілки й зострінешся — хоч не дивись!
В полї немає тобі і пташиноньки,
Анї комашки нема —
Все поховала, усе до билиноньки
Осїнь похмура сама.
Глянеш селом хоч — і там сумовитії
Тілки картини одні:
Мокриї хати, дощами обмитії,
Сїрі, убогі, смутні.
В лїтку зелені, тепер похилилися
Жовті і голі садки:
Вулицї довгі калюжами вкрилися:
Тілки старі будяки
Попід тинами стоять і хитаютьця,
Наче їх хилить журба…
Мертво усюди! І люде ховаютьця!
Инодї пройде хиба
Жінка, напявшись двома аж свитинами
(Мабуть корови шука)
Та у дрантї ще старцї іс торбинами…
Боже! нудьга-ж то яка!
Став би робити, так, наче глузуючи,
Так усе склалось на-сьміх,
Що і робити незмога… Нудьгуючи,
Жди без розваг і утїх!…
Ох, як би знову ти, воле, вернулася,
Подруго днїв молодих!
Все-б, що нї мучило душу, забулося,
Все-б я тодї переміг!
Ті, що скували життя, нестерпучії
Пута зламав би, розбив;
Гордо ішов би, забувши пекучії
Муки похмурих цих днїв!
Та не судилось… Вітри вже холоднії
Сумно круг хати гудуть
І безнадїйні хвилини самотнії
Нїби ще тяжчі стають…
