Мовчки насунули хмари
І залягли округи,
І потемнїли відразу
Луки, поля і луги;
Тріпалось листя мов з ляку;
Гнулись додолу квітки;
Ледві плескалася річка;
Мов повмірали пташки;
Тиша страшна і нїмая…
Ясно-блискуча стріла
Небом зчорнїлим пробігла,
Хмару вогнем обвила;
Мить ще єдина — й одразу
Вдарило громом страшним —
Наче хиталося небо
Й сьвіт захитався із їм.
Ляком пригнїчені, ждали
Смерти поля та гаї…
Крапнула крапля і друга —
І полились течії!
Довго с похмурої хмари
Води потопом лились,
Довго громи гуркотїли,
Блискавки в хмарах вились;
Довго здавалось, що небо
Землю втопить завзялось,
Поки аж хмара поблїдла,
Високо сонце знялось:
Зазеленїли, засяли
Луки, поля і луги;
Радісно хвилї моторні
Плещуть в свої береги;
І голоснїш, веселїше
Защебетали пташки,
І запашнїше запахли
Сяючи пишно, квітки;
І до блакитного неба
Вся усьміхнулась земля —
Ріки і гори з лїсами,
Луки степи і поля.
