Під хмарним небом/Горе вам!
| ◀ Н. Н. | Під хмарним небом Горе вам! |
Серед степів ▶ |
|
„Горе вам, що сьмієтеся нинї: ридати
мете бо й плакатимете“. Лука, VI, 25.
Намучене серце бажало спочину:
Давно у душі я спокою не чув, —
І в тую журби й сумування хвилину
Я книгу велику сьвяту розгорнув
І в книзї читаю я: „Горе вам буде,
Усїм, хто сьмїєтьця, радїє в цей час,
Бо сум колись тяжко пригнїтить вам груди
І плач та ридання обгорне всїх вас!“
Тодї наші сльози і муки великі
В душі наболїлій я благословив,
Бо я зрозумів, що не згине вовіки
Нї одна с тих слїз, що народ наш пролив.
Бо сум той гнїтючий, ті муки та сльози
Нас всїх приведуть до днїв иньших ясних,
Таких, коли згинуть навіки морози
І в барвах засяє весна золотих.
А ви, що тепер сьмієтеся, довіку
Не будете знати сподїваних днїв:
Ви в темряву всї впадете у велику,
Де плач тільки й скрегіт страшний од зубів.
І праведна буде довішняя кара, —
Сьміялись бо й радість тодї вам була,
Як горя та муки гнїтючая хмара
Над людом безщасним лягла!
1886.
