Ой бурлака молоденький
На чужу чужину
Вийшов слави залучити
А лїг в домовину.
Він з надїями святими
Вийшов рано з дому
І прослалась довга стежка
Йому молодому.
І прослалась довга стежка
Стежка непробита
І колючими тернами
Аж до краю вкрита.
Він пройти її всю думав,
З неї не звернути,
А на віки в домовинї
Довелось заснути.
І сховала домовина
Горді поривання
Всї надїї молодії,
Всї його бажання.
І не друзї, а чужії
На чужій чужинї
Понесли його в дубовій
Вбогій домовинї.
Не гукнули самопали,[1]
Анї гаківницї,
Як несли його ховати
У новій сьвітлицї,
Не гукнули, як колись то,
Голосні гармати,
Як поклали молодого
В новій хатї спати.
Не лунала його слава
Скрізь по Українї
І його забули люде
В темній домовинї…
