підтюпцем

підтюпцем

Пі́дтюпцем, нар. Бѣгомъ, рысцой. І в ратуш підтюпцем сунулись. Котл. Ен. IV. 52.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924