підпора

підпора

Підпо́ра, ри, ж. 1) Подпорка. О. 1862. IV. 13. Запрягайте воли, їдьте по підпори — скиртоньки підпірати. Лукаш. 149. Підпо́ро жидівська! — брань для женщины. Шух. I. 35. 2) Опора, поддержка. Мала трох синів…, мала на старість потіху і підпору. Гн. I. 188.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924