півник

півник

Пі́вник, ка, м. 1) Ум. отъ півень. Чуб. V. 409. 2) Флюгеръ. Чуб. VII. 380. 3) мн. Раст. а) Corydalis cava Schweigg. ЗЮЗО. I. 120. б) Iris bohemiea. ЗЮЗО. I. 125, в) Iris Pseudacorus L. ЗЮЗО. I. 125. г) Orobus vernus L. ЗЮЗО. I. 130. Під вікнами насадила Ганна бузку, півників та півонії. Левиц. I. 23.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924