Півень хвалько
Півень хвалько Державне видавництво України, 1927 |
|
„Кури, кури та курчата! |
— Дзвінко півень кукуріка |

Він і клюне й погляда, |
Кури ж знай собі клюють |
Ті жовтенькі і собі
Пискотять, клюють в юрбі,
Бо щоденний свій обід
Любить курячий весь рід.
Краще іграшок для них
Купа зерен просяних.

„Ко-ко-ко“ та „ко-ко-ко!“
А кошлатий той Бровко
Згорда гляне й позіхне:
„Не обходить то мене“!
Він обідає в свій час,
Не пшоно його припас.
Так мина за миттю мить,
Раптом буря ось шумить.
То ж то буря не проста,
То шуліка наліта!

Він піднявся гей високо. |
Дужим махом, |
Півень кинувся до тину,
Притулив до тину спину
І борідкою трясе.
Знать змагання тут нерівне!
Кури врозтіч. Півне, півне!
Що поробиш? Марне все!

Та одна відважна мати
Не дала себе злякати —
Закрива курча своє,
А про себе й не гадає.
А шуліка нападає,
Ось з гори на неї б'є.
Півне, ти хвалько горлатий!
Зодягай шолом і лати,
Як боєць на герць іди!
Ти ж підвів їх, ти прикликав,
Переможно кукурікав,
Так рятуй же від біди!

Мимо сіл, мимо хат |
Де путь війська була, |
Порівнявся з двором,
Де шулічин погром.
І побачив зненацька шуліку,
Вмить з рушниці пальнув.
Не черкнув, не різнув, —
В серце влучив пташину ту дику.

В серце куля одна —
І лежить вже вона,
І вже в небо вона не знесеться,
А курчатко живе,
І життя знов пливе.
А той півень і досі трясеться.

![]() |
Ця робота перебуває в суспільному надбанні в Сполучених Штатах та Україні.
|