путо

путо

Пу́то, та, с. Преимущ. во мн. пу́та. 1) Путы. Ой на волики налигачі, а на коники пута. Мет. 56. 2) Кандалы. Закували запорожців в залізнії пута. Нп.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924