пустопаш

пустопаш

Пусто́паш, нар. Безъ пастуха. Каменец. у. Ходять коні пустопаш. Каменец. у. Тоді вони коней пустопаш попускали. АД. I. 118. В полі вже тілько стерні жовтіли та рябіли гуси, а де-де й худобина ходила пустопаш. Св. Л. 63.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924