Про Закарпатську Україну/Промова п. Фірлінгера

ПРОМОВА п. ФІРЛІНГЕРА

Пане Генералісимус, пане Комісар, панове!

Сьогодні ми разом підписали знаменний Договір, яких мало в історії народів і який слід розглядати, як доказ того, що при правильному взаєморозумінні справедливих інтересів не може бути між двома країнами таких питань, яких не можна було б розв'язати у дружньому дусі і взаємному довір'ї. Я впевнений, що цей Договір буде одностайно затверджений нашими Національними Зборами, які в найближчому майбутньому будуть обрані на підставі загального виборчого права, бо цей Договір виявляє справжнє почуття всіх чехів і словаків, що стежили з співчуттям за долею маленької слов'янської країни, яка є найсхіднішою частиною нашої Республіки. В 1919 році, коли Радянська Україна, і з нею великий російський народ, вела тяжку боротьбу за своє існування, ця маленька країна, тимчасово відірвана від своєї прадавньої батьківщини — України, рішенням мирної конференції увійшла до складу нашої Республіки і в її межах вона змогла протистояти бурям, що бушували навколо неї, і захистити себе від зазіхань загарбників.

З любов'ю і співчутливою увагою стежили чеський і словацький народи за культурним і господарським розвитком своєї молодшої сестри — Закарпатської України, і можна сказати, що остання протягом 20 років, прожитих з нами, могла досягти порівняно великого прогресу і процвітання, наскільки неміцний мир у Європі це дозволяв. Величезна більшість чехів і словаків розглядали наш союз з Закарпатською Україною, як тимчасову опіку, яку ми на себе прийняли і яку ми, як нам здається, не без успіху виконували доти, поки підступний ворог, що напав на нашу Батьківщину, не зв'язав нам руки.

Настав момент, коли героічним зусиллям народів Радянського Союзу, Червоної Армії та всіх союзників ворог повалений в прах, і наша Батьківщина, а разом з нею і Закарпатська Україна, знову вільні. Історичні події, свідками яких ми є, змінили кордони багатьох держав, і наша Республіка стала сусідом Радянського Союзу і Радянської України. Наш народ відчуває, що настала година, коли Закарпатська Україна може знову повернутись у лоно своєї Батьківщини — Великої Радянської України, яка в нашій спільній боротьбі принесла найтяжчі жертви і сини якої пролили так багато крові, щоб на переможному шляху Червоної Армії подолати неприступні вали Карпатських гір.

Ми впевнені, що возз'єднання Закарпатської України з своєю Батьківщиною буде на користь обом країнам і на користь нашій дружбі з великим українським народом і що зв'язки, які зв'язували нас з нашими українськими братами під Карпатами в минулому, ще сильніше зміцнять наші братерські і дружні відносини з усіма народами Радянського Союзу.