прочолок

прочолок

Прочо́лок. См. Прочіл.

Про́чіл, чола, прочо́лок, лка, м. 1) Передняя часть (хаты). Вх. Зн. 57. 2) Вершина горы. Желех.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924