простугоніти

простугоніти

Простугоні́ти, ню́, ни́ш, гл. Прогремѣть, простучать. Крамарський віз (шляхом) простугонить. МВ. I. 22.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924