простник

простник

Про́стник, ка, м. Стебель, преимущественно прямой и вертикально стоящій. Вх. Зн. 57.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924