простиня

Простиня́, ні́, об. Простой, негордый человѣкъ. Як із діда багач, або із пана пан, так і простиня, а як із мужика пан, так і гординя. Ном. № 1267.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924