Пролїсок/Сучасникові

Пролїсок
Павло Граб
Сучасникові

• Цей текст написаний желехівкою.

Львів: накладом Костя Панковського, 1894

Сучасникові.

Оце дивлюсь безрадісно на тебе,
Загляну в душу змучену твою, —
І несподївано самого себе
В тобі, мій брате, пізнаю!

Ще з пілюшок здобувся ти отрути,
Не бачив навіть радощів життя, —
А вже воно на тебе вспіло тхнути
Диханням смертного пиття!

І підеш ти гірким шляхом недуги,
У темряві шукаючи зорі,

Конаючи з невимовної туги,
Довіковічним бранцем прі!

Дізнаєшся в кайданах самотини,
У тридцять лїт — знесилений дїдусь,
Гадавши нишком: кращої години
Я в мирі ледве чи діждусь…

Та вірую, що хрест мій не безплодний,
Що хрест отой —— бездольний люд спасе,
Запинить певно стогін всенародний,
Вітчинї щастя принесе!