Пролїсок/До товариша
| ◀ Зівязницї | Пролїсок До товариша |
Прощання (М. В. С-му) ▶ |
|
До товариша.
Не скаржись на власне довідане горе,
Що в жизнї нести довелось;
Поглянь лиш на сльози — цїлїсїньке море
Їх по сьвіту геть розлилось.
Куди нї піткнешся — панують кайдани;
То де вже спокою нам ждать?
Як щирі народа свого громадяни
За край ми повинні гадать!