Пролїсок
Павло Граб
До сестри
• Цей текст написаний желехівкою. Львів: накладом Костя Панковського, 1894
До сестри.

Сяли зорі; підбивав ся
Місяць… справдї віяв рай…
Одиноким серцем рвав ся
Я в далекий иньший край:

Де на стратї, сестро мила,
У терновому вінцї,
Ти від ката опочила
З правим знаменем в руцї.

Ти мовляла: „Щирий Боже!
Захисти та укріпи;
Моє серденько неможе
Все любовю окропи!“ —


І встають передо мною
Перебуті вкупі днї,
Як дорогою сумною
Ми брели по чужинї…

Помінялись ми хрестами,
Покляли ся хрест нести,
І гарячими вустами
Цїлували ті хрести.

Попрощались, розійшли ся,
Сумували в самотї…
Твої муки відбули ся,
Змовкли вустоньки сьвяті.

Мир красує… Сам собою
Я конаю у журбі:
Лину в думцї за тобою,
Вік молитимусь тобі!