Пролог до Комуни (збірка)/Революція
| ◀ Товариш | Пролог до Комуни Революція |
|
Підвівся руба
З чотирьох ніг
на дві
І вогонь
З запаленого блискавкою дуба
Узявши в кострубаті руки
Повстав проти Зевса
То перша була
на землі
Серед несчисленних ночей
Революція
У диких снігах Кавказу
зазяблі раби
убили
своїх центуріонів
І сунули з полум'ям й димом
В лютій роспуці
на Рим
То ще раз
Після несчисленних разів
була
Революція
До смерти потомлений
Робочий
у голодні руки
Узявши віками вірний метал
за погаслі очі
Сухітних дітей
За панські ночі
Зганьблених жінок
За проституток
За віковічні муки
За тисячолітній стогін
Уразив пана у серце
То в перший
І в передостанній раз
Була
Революція
Й сумирного вечору
З верхів'я
Гірних гаїв
Люди линуть мов струни
Аби в гармонії
миру
Осягти, захопити
І ще одну невторовану путь
Коли війни
владу
і инші цяцьки
Буде поховано з миром
Як архаїчні руки
В дитячі книжки,
Коли на землі — комуна
Один величний ирій
І тільки смерть
Як і рані
Жертиме перших
І ліпшіх
Останній тиран
В океані комуни
Іще раз
і знову
У цвинтарях книгозбірень
у поемах забутих поетів
У якійсь старовинній Леніна й Маркса науці
Роскопають люди
Одне напіввмерле забуте слово
І слово те буде
— Революція.