провід

провід

Про́від, воду, м. 1) Руководство, предводительство, веденіе. Ком. Пр. № 1091. Дава́ти про́від. Руководить. 2) Провожаніе, а также люди, провожащіе кого либо. З музиками, з проводом провожали гостей. Левиц. Пов. 183. Похоронная процессія: духовенство съ хоругвями и народъ за гробомъ. О. 1862. IX. 52. Бучно з проводом ховали попівну. НВолын. у.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924