припіл

припіл

Припі́л, по́лу, м. Пола, свернутая такъ, чтобы положить въ нее что нибудь. Чуб. V. 752. Тогді козаки шаблями суходіл копали, шапками, приполами персть виймали, Хведора Безрідного ховали. АД. I. 249.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924