припутень

припутень

При́путень, тня, м. Пт.: а) Дикій голубь; б) подорожникъ, Emberiza Ammer. Вх. Пч. II. 10. Ном. № 10945. Сивий припутень. Левиц. I. 204. Припутень ходе над шляхом. Мнж. 172.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924