припочивати

припочивати

Припочива́ти, ва́ю, єш, сов. в. припочи́ти, чи́ну, неш, гл. Отдыхать, отдохнуть. Неня собі лягли на постіль припочивати. Федьк. Їм коні припочили. АД. I. 135. Люде ідут, припочивают. Шух. I. 221.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924