приколень

приколень

При́колень, льня, м. 1) Небольшой колокъ, прикрѣпляющій жердь къ крышѣ. Міусск. окр. 2) = Прикол. Найди приколень, що коня припинають, і вийми його із землі. Чуб. I. 74. 3) Часть кола, вбитая въ землю. Шух. I. 74.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924