Привітання життя
Б. І. Антонич
До музи
• Для робіт з подібними назвами див. До музи 1931

ДО МУЗИ


1

Навіщо ти прийшла до мене
й застукала в вікно?
Навіщо серце бє шалене,
а думка з ним водно?

Навіщо ти прийшла до мене,
веселкою заблиснула в вікні?
Навіщо серце ти шалене
в ці безпросвітні будиш дні?


2

Тисяча питаннів падає на наші уста,
тисяча шляхів навхрест лягає нам під ноги,
тисяча зірок свої вказує нам дороги,
тисяча вогнів палає й далі темінь пуста.

І не знаємо, як привітати дні, що грядуть,
моряки сліпі на корабельній світа вежі.
Музо вигнана за дійсности вузької межі,
чи загубиш у шляхів мільйоні ранішню путь?


3

Я не потраплю, я не зможу, я не зможу
для тебе
вирізьблювати, мов діяманти, вірші,
як дні кругом все гірші,
все гірші.

Але я знаю: в цю хвилину непригожу
небавом, може навіть нині
нараз тебе побачу в простої людини
чині.


4

Навіщо ти прийшла до мене
й застукала в вікно?
Навіщо серце бє шалене,
а думка з ним водно?

Навіщо ти прийшла до мене
й застукала в вікно?
Навіщо серце бє шалене?
А може чує що воно.