АЛЬХЕМІЯ



В маленькій келії душно, запах сірки.
Засушений, мов сірка, жовтий маг
в реторту пялить очі повні спраг.
Червоний біс регочеться із дірки.

Мов кльоша, золота над всім омана
та опар в куреві кімнату губить.
Дріжать в гарячці вялі, трухлі губи;
блідий: „Апаґе“ буркотить „сатанас“.

Та раптом скрикнув маг: ні, він не пяний,
очам не вірить: золото в реторті.
Під стелю бризнув струмом регіт чортів.

І жах пішов до манастирських лав,
ченці шепочуть: уночі над раном
о. Патрикій божевільним став.