похіпливий

похіпливий

Похі́пливий, похіпни́й, а, е. 1) Проворный, быстрый. Високого зросту, кощавий, похіпливий, жвавий. МВ. II. 136. 2) Понятливый, быстро схватывающій, воспріимчивый. Похіпна дитина. НВолын. у. Не похіпне якесь. НВолын. у. 3) = Похватний. Чарка — найпохіпніще діло. НВолын. у.

Похватни́й, а́, е́. Удобоподвижный, удобоносимый, удобный для взятія. Занялась хата — та пожарні бочки похватні — скоро води привезли. Міус. окр.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924