потужник

потужник

Поту́жник, ка, м. Союзникъ, помощникъ, доставляющій помощь своею силою К. Кр. 21. К. ПС. 13. Редшіде й Кантеміре… ви зорями ясними засияли, Ісламові потужниками стали. К. МБ. 152.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924