попутати

попутати

Попу́тати, таю, єш, гл. Спутать (лошадей). Попутали коників у долині. АД. I. 269.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924