попередити

попередити

Попереди́ти, ся. См. Попережати, ся.

Попережа́ти, жа́ю, єш, сов. в. попереди́ти, джу́, ди́ш, гл. Опережать, опередить. Скажіть ученикам, що попередить вас у Галилеї. Єв. Мр. XVI. 7. Батько… сам хоче одружитись, дак йому чудно попережати сина. Г. Барв. 538.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924